4 хв

У Чіхошті в 1949 році хрест чотири рази рухався на очах у свідків. Ця справа закінчилася смертю священика та комуністичними репресіями

Поділитися

Загадкове переміщення хреста на вівтарі комуністична Державна безпека використала як привід для жорстких репресій. За цю незрозумілу подію місцевий священик заплатив найвищу ціну.

Костел у Чіхошті — інтер’єр

Джерело: FOTO:Hana Kubíková, CC BY-SA 4.0, via Wikimedia Commons

Третя неділя Адвенту 1949 року назавжди змінила маленьке селище в районі Гавлічкоброда. Півметровий хрест на вівтарі під час проповіді пароха Йозефа Туфара кілька разів ворухнувся, і ця подія незабаром привернула натовпи цікавих. Комуністичний режим скористався ситуацією, щоб усунути впливового священика та розпочати жорсткі антицерковні репресії.

Несподіване явище на очах парафіян

Йозефа Туфара перевели до Чіхошта у квітні 1949 року з сусідньої Заградки, оскільки він публічно зачитував заборонені пастирські листи архієпископа Йозефа Берана. На новому місці служби він швидко завоював прихильність. Він охоче радив місцевим хлопцям, як запрошувати дівчат на танець, і завдяки йому парафія почала дуже швидко процвітати.

Спокійне сільське життя закінчилося 11 грудня. Пастор саме звертався до зібраних людей і лівою рукою вказав на головний вівтар. У цю мить дерев’яний хрест висотою сорок вісім сантиметрів чотири рази помітно відхилився від своєї осі.

Дев’ятнадцять свідків у лавах чітко побачили це явище. Сам священик нічого не помітив і спокійно завершив месу. Проте звістка про хиткий хрест розлетілася по всьому окрузі. Чутки поширювалися й завдяки фотографіям, за зйомку яких призначалися драконівські покарання. Наприклад, фотограф Йозеф Пешке отримав тринадцять років у уранових копальнях за те, що зафіксував інтер’єр. На початку січня до вівтаря прибули представники поліції з Ледче-над-Сазавою. Начальник Франтішек Гольдбріхт не виявив жодного прихованого механізму, лише помітив, що хрест був неправильно встановлений у постаменті.

Привід для жорсткого розслідування

До села стікалися натовпи людей, і справою почала цікавитися Державна безпека. Йозеф Туфар спочатку не вірив чуткам і за власний кошт замовив фотографії храму. Знімки він роздавав відвідувачам безкоштовно, щоб відрадити їх від входу всередину та захистити обладнання від пошкодження. Підхід державної влади радикально змінився 28 січня 1950 року. Перед парафіяльним будинком зупинилася чорна «Татра», і двоє чоловіків у довгих пальто вдавали, що вони — іноземні журналісти.

Священика викрали до Їглави, а потім одразу до Валдицької в’язниці. Там слідчі Ладіслав Маха та Йозеф Чех піддали його жорстоким тортурам. Вони били його в ребра та шмагали шкіряними батогами по стопах так сильно, що він міг ходити лише у плетених капцях. У слідчих була лише одна мета. Після місяця тортур він підписав сфальсифіковані зізнання. У ньому йшлося про те, що він рухав хрестом за допомогою мотузок і гумок заради власної фінансової вигоди та кар’єрного зростання. Крім того, документ містив вимушені брехні про розбещення місцевих хлопчиків.

Пропагандистський фільм із трагічним кінцем

Знесиленого чоловіка 23 лютого перевезли назад до Чіхошта. Співробітники СТБ хотіли прямо в костелі зняти пропагандистський фільм про викриття шахрайства. Фізично повністю виснажений священик під час зйомок знепритомнів, і лікарі в празькому санаторії були змушені терміново прооперувати його шлунково-кишковий тракт. З наркозу він уже не прокинувся і помер 25 лютого 1950 року.

Керівництво комуністичної партії, незважаючи на його смерть, дало вказівку завершити фільм «Горе тому, через кого приходить спокуса». Режисер Пржемисл Фрейман мусив терміново змінити плани. Замість змученого священика він одягнув у священицьку сутану одного з агентів, а фальшивий механізм із мотузками дозняв на макеті у студії.

У березні дванадцятихвилинний фільм у понад сотні копій потрапив до кінотеатрів по всій країні. Однак він викликав переважно глузування через помилки в літургійних звичаях, і влада незабаром вирішила вилучити його з прокату. Тим часом оголене тіло пастора з Чігошті опинилося в братській могилі в празьких Дябліцях під вигаданим ім’ям Йозеф Зоухал. Крім того, комуністи на деякий час повністю стерли з карти цю громаду в районі Гавлічкоброда.

Реабілітація імені та судовий епілог

Оригінальний хрест слідчі вивезли в невідоме місце, і досі його не знайдено. За фізичне катування священика Празький міський суд у 1999 році засудив слідчого Ладіслава Маху до двох років ув’язнення. Він почав відбувати покарання через три роки, а через рік був умовно звільнений. Правового реабілітування змучений священик дочекався лише в жовтні 2024 року.

Обласний суд у Градец-Кралове реабілітував його за незаконне затримання та утримання під вартою. Ініціатором успішної скарги став Ян Кратохвіл із брненського Музею чеського та словацького еміграції. Суддя Мірослав Мяртан своїм вердиктом підтвердив, що комуністичні органи обмежили особисту свободу священика, що повністю суперечило тодішньому законодавству. «Сьогодні з юридичної точки зору було виправлено кривду, якої зазнав Йозеф Туфар», — заявив тоді адвокат Любомір Мюллер. Моральне реабілітування та президентська медаль «За заслуги» через роки також отримали офіційне підтвердження.

Джерело інформації: авторська обробка редакції Kroniqa.cz на основі загальнодоступної інформації з ЗМІ (reflex, stoplusjednicka, cnn.iprima).

Інші статті з kroniQa

Цю статтю опубліковано на основі джерел kroniQa

Kroniqa.cz — онлайн-журнал про сучасні технології, науку, суспільство та стиль життя. Він поєднує актуальні новини, практичні поради й огляди трендів, які впливають на повсякденне життя — від цифрових інновацій і здоров’я až po цікаві явища та незвичайні історії з усього світу.Матеріали на...

Всі статті цього автора